Зворотній дизайн. Інтегрований підхід у навчанні

Зворотній дизайн.

Інтегрований підхід у навчанні

Зворотний дизайн – це надзвичайно просто. На перший погляд навіть не зрозуміло, чого ж він зворотний, і при чому тут дизайн. 

 

Напевно почну з того, як зазвичай ми підходимо до, наприклад, планування свого навчального року. Качаємо календарне планування. Ну допустимо – робимо календарне. Беремо програму, отой стовпчик, де написано – що потрібно вивчити цього року в цьому класі. Прикидаємо кількість годин, які в нас є на цю тему і розмазуємо  Можна ще взяти підручник – там є зміст, вже поділений за уроками – дуже зручно  Вписуємо обов’язкові практичні/контрольні, якщо вони є. Та й готово. А потім починається – як це все встигнути???

Ніяк. Бо з самого початку не те. Йшли від матеріалу, який хочемо “втиснути”. І його ЗАВЖДИ забагато. Ну бо ми ж так любимо свій предмет, що аж його викладаємо! І не можемо відмовитись від всіх-всіх-всіх цікавинок, які ми самі знаємо, і іншим хочемо передати. Ну і вправи-інтерактивчики, які за всі ці роки накопичились – ну куди ж їх? Треба, дуже треба все це включити/вписати!

Перш, ніж рухатись далі, хочу сказати – програми і підручники викидати не потрібно. Вони цілком пригодяться!!! І вправи теж! Просто впихати їх треба з іншого боку  Це як з валізою – якщо пакувати правильно, то можна взяти більше речей  Але це не точно 

Із валізою – що логічно? Почати не з того, що взяти з собою весь найбільш улюблений одяг, а з того, що пригодиться. З того, що власне потрібно в тій подорожі, якого результату потрібно досягнути? Нам же треба не вміст шафи перевезти (для того є інші рішення), а забезпечити певну мету тої подорожі. І другий момент – складати не аби-як, а систематизовано. Тому і навчальний процес варто планувати, а не накидувати все, що знаємо-вміємо, бо просто не впакуємо.

Етап 1. Очікувані результати навчання

При плануванні навчальних діяльностей потрібно йти від того результату, якого хочемо досягнути. Точніше, якого результату має досягнути учень/учениця. Що ми від них, в кінці-кінців, хочемо?? Щоб знали назви пристроїв введення/виведення інформації? Чи щоб могли оцінити можливості пристрою, в залежності від його комплектації? Назвати команди циклу? Чи розпізнати циклічний процес та його закономірність? Що важливе, а що – похідне? Де мета, а де – інструмент? Хто винен і що робити?

Сформулюйте те, що має вміти зробити/назвати/пояснити/ітд учень, і запишіть це. Список “дієслів Блума” буде в поміч. А ще, не повірите – навчальна програма! Тільки не той стовпчик, де “зміст навчального матеріалу”, а той, де “очікувані результати“. Там якраз написано – що саме має вміти учень.

Зовсім по секрету можу ще порадити почитати проект стандарту базової освіти – я в курсі, що це лиш проект, але там теж є оці самі результати навчання (learning outcomes), і забігаючи наперед – навіть індикатори досягнень!

Це і є метою того всього навчання – не сукупність змісту, а те, що ми (учні) вміємо з ним робити, як застосовувати для вирішення задач. До змісту ми ще дійдемо – чуть пізніше, він нікуди далеко не пропадає 

Дуже було би добре, щоб на цьому етапі якось врахувати інтереси учнів. Як мінімум для того, щоб сформулювати ці самі очікувані результати в ракурсі “де воно пригодиться в житті”.

Ще можна почитати оцей блог – http://ceit-blog.ucu.edu.ua/vykladannya/yak-sformuliuvaty-rezultaty-nav4annia/

Етап 2. Оцінювання досягнень

ОК, очікувані результати маємо. А як ми будемо знати, що реальність відповідає, а може навіть перевершує, очікування? Як ми дізнаємось, що учень досяг потрібного рівня? Які контролюючі точки/заходи/роботи мають бути, щоб ми знали, що все іде за планом? А точніше – яким чином сформулювати завдання так, щоб за результатом його виконання можна було побачити, що учень досягнув потрібного результату. Як ми можемо переконатись в тому, що учень щось вміє? Тестом? Кейсом? Спостереженням за діяльністю? Рефлексивною вправою? Правильною відповіддю на задачу? Правильним ходом розв’язання? Контрольні (як би вони не виглядали) мають бути орієнтовані саме на це – переконатись у досягненні результатів навчання. 

Очевидно, конкретика залежить від того, що ж ми записали на першому етапі. Якщо очікуваний результат: “програмує опрацювання подій” – значить я прошу учня не розказати мені визначення: що таке подія, обробник події і т.д. Я прошу скласти програму, де є подія і її опрацювання. І за цим діяльнісним фактом я бачу – досягнуто результат, чи ні. Хоча, можна зробити і тест. Тільки, очевидно, не на знання визначень, а на застосування: наприклад, вибрати блоки, які можуть розпочинати опрацювання події ітп. Справедливості заради, в програмі є результат “Пояснює поняття події та наводить приклади подій та їх опрацювання” – отам може бути і визначення, без проблем (а то ще подумаєте, що я проти визначень). Правда, я би все-одно більше просила прикладів, аніж формальних означень 

Очікуваний результат “Називає складові комп’ютера” – ймовірно це буде тест, у якому потрібно встановити відповідність між пристроєм і назвою. Чи вписати назву пристрою, наприклад. Щоправда, тут є trick – можна під це саме дієслово підібрати круту вправу з придумування назви для неіснуючого (наразі) пристрою, чи й просто незнайомого, але за описом його можливостей. Відчуваєте, наскільки зростає рівень опанування теми? Для цього не просто треба формально знати, а присвоїти матеріал, оволодіти ним настільки, щоб творчо маніпулювати. І да, очевидно, це не буде 100% учнів. Але простір для зростання можна і варто показати усім. Але це, насправді, вже інша тема, напевно друга за важливістю – тому про неї у наступній серії.

Загалом – контрольну перевірочну діяльність потрібно планувати не після того, як вивчили тему, а до того. До неї треба рухатись впродовж вивчення теми, нарощуючи вміння та розвиваючи розуміння цих вмінь – допомагаючи досягати результатів навчання. Не буду навіть починати про те, що оця перевірочна робота – для того, щоб учень продемонстрував, що вміє, а не для того, щоб підловити у тому, чого не вміє. Те, чого не вміє – треба ловити поточно, використовувати у формувальному оцінюванні (а це, мабуть, вже третя серія важливого).

будуть корисні усі наші методичні роздинки, вправи і проекти – бо вони не додаткові прибамбаси, які відтягують час від головного (підручника і плану), а є основою для підтримки досягнення результатів. Кожна діяльність стає нотою в цілісній мелодії, причому достатньо гнучкою, бо багато всього стає взаємозамінним, і не побоюсь цього слова – інтегрованим 

І дивіться, наскільки змінюється задача вчителя: не “пройти підручник” чи “вичитати програму”, а створити умови для досягнення учнями результатів навчання. Не вчитель щось там встигає чи ні, а учень працює і зростає (чи ні). Це, насправді, дуже важливий зсув сфер відповідальності – і саме тому цей зворотний дизайн такий важливий.

Для пандемічно-дистанційного навчання все це дуже актуально. Починати планування процесу потрібно не з кількості параграфів чи навіть тем, які потрібно опрацювати (і відповідно викласти в якусь електронну платформу, наприклад), а з визначення того, що потрібно досягнути (учневі) в результаті навчального процесу. І від того вже думати: як допомогти продемонструвати свою майстерність, попередньо допомігши її набути. І тоді, от чесно, все стає значно простіше. Для всіх 

Етап 3. Навчальні матеріали

Отже, ми подумали що ми від учня хочемо, і що він/вона може зробити, щоб ми відстали  Залишається подумати, як же зробити так, щоб це стало реальністю. Тобто запропонувати учневі певний матеріал, завдання, вправи, ресурси – які б його/її “підвели” до цього результату. Варто спробувати не викладати, а створювати умови для навчання. Але навіть якщо на цьому етапі вчитель візьме на себе забагато – це не дуже критично (сподіваюсь, рано чи пізно це вчителю набридне і він покине того ровера  ).

Важливо, що весь матеріал буде не просто “бо це є у підручнику”, а тому що він потрібен для досягнення результату. І отут виявляється, що підручник-то потрібен, але не в якості практично календарного плану, а в якості довідника-задачника. У ньому явно є корисні матеріали, але їх точно треба “підтюнювати” під заплановані результати навчання.  І от на цьому етапі будуть корисні усі наші методичні роздинки, вправи і проекти – бо вони не додаткові прибамбаси, які відтягують час від головного (підручника і плану), а є основою для підтримки досягнення результатів. Кожна діяльність стає нотою в цілісній мелодії, причому достатньо гнучкою, бо багато всього стає взаємозамінним, і не побоюсь цього слова – інтегрованим 

І дивіться, наскільки змінюється задача вчителя: не “пройти підручник” чи “вичитати програму”, а створити умови для досягнення учнями результатів навчання. Не вчитель щось там встигає чи ні, а учень працює і зростає (чи ні). Це, насправді, дуже важливий зсув сфер відповідальності – і саме тому цей зворотний дизайн такий важливий.

Для пандемічно-дистанційного навчання все це дуже актуально. Починати планування процесу потрібно не з кількості параграфів чи навіть тем, які потрібно опрацювати (і відповідно викласти в якусь електронну платформу, наприклад), а з визначення того, що потрібно досягнути (учневі) в результаті навчального процесу. І від того вже думати: як допомогти продемонструвати свою майстерність, попередньо допомігши її набути. І тоді, от чесно, все стає значно простіше. Для всіх 

https://oksanapasichnyk.wordpress.com/2020/06/24/backwards-design/

План-конспект уроку за технологією зворотного дизайну

Тема уроку: (Вказати тему уроку)

Клас: (Вказати клас)

Мета уроку (очікувані результати навчання):

(Що учні повинні знати, розуміти та вміти робити після уроку? Формулюємо конкретні результати.)

I. Визначення кінцевої мети (Що учні мають продемонструвати?)

Які навички та знання вони повинні засвоїти?

Які завдання чи проблеми вони повинні вміти розв’язувати?

Які помилки чи труднощі можуть виникнути?

II. Докази досягнення результатів (Як перевірити, що учні досягли мети?)

Які завдання або запитання допоможуть оцінити рівень засвоєння матеріалу?

Формативне та підсумкове оцінювання (наприклад, тест, розв’язання задач, математичне моделювання тощо).

III. Навчальні активності та методи (Як привести учнів до досягнення результатів?)

Актуалізація знань (5-7 хв)

1. Повторення необхідного матеріалу
2. Проблемне питання або життєва ситуація, що підводить до теми

Подача нового матеріалу (10-15 хв)

1. Візуалізація (графіки, схеми, моделі)
2. Демонстрація практичного застосування знань

Формування навичок та їх застосування (15-20 хв)

1. Робота в парах/групах
2. Виконання вправ на закріплення
3. Аналіз помилок

Рефлексія та підсумок уроку (5-7 хв)

1. Обговорення висновків
2. Самооцінювання та взаємооцінювання
3. Короткий підсумковий тест або усне опитування

Домашнє завдання

1. Завдання для закріплення матеріалу
2. Додаткові творчі або дослідницькі завдання (якщо потрібно)

IV. Матеріали та ресурси

(Перелік підручників, онлайн-ресурсів, презентацій, відео тощо.)