Декарт Рене
31
березня далекого 1596-го року народився Рене Декарт у французькому містечку,
яке тепер названо на його честь. Що-що, а свій розум та можливості Декарт застосовував
на всю потужність. І значну увагу надавав практичному застосуванню наукових
знань. Наприклад, цікавився, як можна зберегти волосся від посивіння .
Основна
математична праця Декарта «Міркування про метод» (повна назва: «Міркування про
метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках») вийшла
в 1637 році. Це одразу принесло Декартові визнання та авторитетність в
математиці й оптиці. Сильний вплив Декарта простежується у працях математиків
другої половини XVII століття.
Його дослідження у фізиці стосувалися механіки, оптики та будови Всесвіту. Вдалося:
ввести поняття «сили» (міри) руху, в його розумінні добутку «величини» тіла (маси) на абсолютне значення його швидкості,
сформулювати закон збереження руху (кількості руху), але він тлумачив його неправильно: не врахував, що кількість руху є векторною величиною (1664),
дослідити закони удару та вперше чітко сформулювати закон інерції (1644),
висловити припущення, що атмосферний тиск зі збільшенням висоти зменшується,
видати працю «Діоптрика» з законами поширення світла, відбивання та заломлення, поясненням явища “веселка”,
вперше математично вивести закон заломлення світла (незалежно від Вілеброрда Снеліуса) на межі двох різних середовищ. Точне формулювання цього закону дозволило вдосконалити оптичні прилади, що зіграло величезну роль в астрономії та навігації, а згодом і в мікроскопії.
В
астрономії Декарт відомий як автор космогонічної гіпотези — теорії вихорів, яка
певний період конкурувала з теорією всесвітнього тяжіння. Вважав, що Сонце та
інші зірки оточені ефірною речовиною, яка розповсюджується на великі відстані у
всіх напрямках. Сонце приводить в обертальний рух прилеглі краї цієї речовини,
а вони далі передають його наступним частинам, так врешті вся маса обертається.
І в цьому ефірному вихорі навколо Сонця мчать планети. Його гіпотеза не
отримала подальшого розвитку, оскільки Декарт не зміг сформулювати закони
планетних рухів.
На
противагу середньовічним поглядам філософське вчення Декарта ґрунтувалося на
уявленні про безмежність й однорідність світової матерії (простору), який не
має порожнечі та є нескінченно подільним.
Декартове
відкриття, яке стало фундаментальним для подальшого розвитку психології, —
поняття про рефлекс і принцип рефлекторної діяльності. Схема рефлексу
подавалася як механічна реакція організму на подразнення. В уявленні Декарта
організм тварини чи людини був машиною, механізмом. А до функцій «машини тіла»
відносили: «сприйняття, відображення ідей, утримання ідей в пам'яті, внутрішні
прагнення…, що здійснюються в цій машині як рух коліщат годинника».
Хто
б сумнівався, що саме Декарт стане основоположником раціоналізму?
Він стверджував, що наші знання загалом або частково складаються із вродженого знання, ідей, які у нас уже є. Він поставив розум на перше місце, а роль досвіду звів до простої перевірки умовиводів інтелекту. Декарт вважав, що розум спроможний пізнати світ, проте, потребує правильного застосування — методу. Він намагався обґрунтувати знання з огляду на нові досягнення в природничих науках своєї епохи: коріння — метафізика, стовбур — фізика, різні гілки — механіка, медицина та мораль, які потрібні людині для опанування природи. Декарт намагався припинити суперечки духовної еліти, якій ставив у провину війни того часу.
Його метод базується на індукції та дедукції:
Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву.
Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші.
Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного знання до складнішого).
Не робити жодних пропусків у логічних ланках дослідження.
ЦИТАТИ РЕНЕ ДЕКАРТА
Бог
може все, що я вважаю можливим
Прагни
перемагати швидше самого себе, ніж долю, і змінювати своє бажання, ніж порядок
у світі.
Здоровий
глузд — найбільш розповсюджена річ у цьому світі, оскільки кожен думає, що він
наділений ним повною мірою.
Самотність
потрібно шукати у великих містах.
Найбільше
заздрять славі.
Неможливо
вигадати чогось оригінального і малоймовірного, що не було б уже сказано кимось
із філософів.
Прагнення
відмінностей при нестачі характеру згинає одну людину перед іншою.
Ми
можемо давати собі звіт щодо стану нашого здоров’я, але щодо стану розуму —
ніколи.
Люди,
які займаються філософією частіше виявляються менш мудрими, ніж ті, хто ніколи
нею не займався.
Я
мислю — отже існую.
Правильно
визначайте слова, і ви позбавите світ від половини непорозумінь.
Всі
науки настільки пов’язані між собою, що легше вивчати їх всі відразу, ніж якусь
одну із них окремо від інших.
Для
того, щоб вдосконалити розум потрібно більше розмірковувати, ніж заучувати.
Краще
взагалі не прагнути відшукувати істини, ніж робити це без будь-якого методу.
Мало
мати хороший розум, головне — правильно його використовувати.
Розпач
— це страх без надії.
Розум
— це запалювальне скло, яке, воспламеняючи, саме залишається холодним.
ТВОРИ
“Геометрія”
(1637)
“Міркування
про метод…” (1637)
“Начала
філософії” (1644)
Джерела:
http://visionary.management.com.ua/philosophy/rene-descartes/
https://uk.wikipedia.org/wiki/Рене_Декарт
