Паскаль Блез

«Існує достатньо світла для тих, хто хоче бачити,

і достатньо темряви для тих, хто бачити не бажає.»

Паскаль Блез

Ім’ям славного французького фізика й математика Паскаля назвали одиницю вимірювання тиску Паскаль та популярну мову програмування Pascal. Але, крім наукової роботи та відкриттів, його життя було сповненим написання текстів і пошуку того світла, яке осяває шлях людини. Блез Паскаль залишив спадок у царині філософії та письменства — праці «Думки» та «Листи до провінціала» стали класикою французької літератури.

У науці Паскаль прославився як один із засновників математичного аналізу, теорії ймовірностей та проективної геометрії, творець перших зразків лічильної техніки, автор основного закону гідростатики та відкриття формули біноміальних коефіцієнтів, винаходом гідравлічного преса й шприца та іншими відкриттями.

Далекого 1623 року 19 червня у французькому містечку Клермон-Ферран у родині голови податкового управління Етьєна Паскаля й Антуанетти Бегон  народився хлопчик Блез. У 1631 році сім'я переїхала до Парижа. На жаль, на той час Блез залишився з двома сестричками й татом, втративши в 3-річному віці маму. Оскільки Блез був обдарованим до науки, батько навчав його за власною системою: складність предмета має відповідати розумовим здібностям дитини. За татовим планом з 12-ти років Блез повинен був вивчати давні мови, а з 15-ти років — математику. Методика навчання — спочатку пояснення загальних понять і правил, а далі — перехід до вивчення окремих питань. У 8 років хлопчик вивчав спільні для різних мов закони граматики, щоб навчитися мислити раціонально.

Оскільки старший Паскаль дружив з провідними науковцями Жераром Дезаргом та Мареном Мерсенном, сам займався математичними дослідженнями, то вдома часто відбувалися розмови, пов’язані з математикою. Допитливий хлопчик розпитував у батька про цю науку, але почув обнадійливе: підростеш синку і все дізнаєшся. Оскільки батько все ж проговорився, що  геометрія — це спосіб накреслити правильні фігури та знаходити між ними пропорції, Блез попри заборону почав це самостійно досліджувати. Він креслив вугіллям на підлозі лінії. Якось батько випадково побачив один з таких своєрідних уроків і був вражений: його син самостійно довів 32-гу теорему Евкліда про суму кутів трикутника. За порадою друзів Паскаль старший відмовився від свого плану й дозволив синові читати математичні книги. Захоплення дитини було неймовірне — Евклідову геометрію Блез вивчав у години відпочинку. А далі з батьківською допомогою перейшов до робіт Архімеда, Аполлонія і Паппа, Дезарга.

З 14 років Паскаль брав участь у семінарах Мерсенна, де познайомився з Дезаргом. Юний Паскаль був одним з небагатьох, хто вивчав написані складною мовою і термінами праці. Він удосконалював висловлені Дезаргом ідеї, узагальнюючи та спрощуючи твердження. Результатом дослідження робіт Дезарга став виданий перший друкований твір «Есе про конічні перетини» 17-річного Паскаля. На жаль, рукопис «Повна праця про конічні перетини» з 400 висновків загубився.

У 19 років Блез взявся за створення обчислювального пристрою, щоб допомогти батькові, який обіймав посаду інтенданта Нормандії й часто проводив розрахунки податків і мит. Йому вдалося зробити лічильну машину, а згодом «Паскаліну», як її назвали, намагався підробити місцевий годинникар, але у нього нічого не вийшло. Паскаль, заохочений увагою канцлера Сег’є, продовжив розробку і за кілька років під його наглядом було створено близько 50 варіантів «Паскаліни».

Королівський привілей на лічильну машину Паскаль отримав у 1649 році: забороняли не тільки копіювання моделі Паскаля, а й створення без його дозволу будь-яких інших видів лічильних машин. Також під забороною був продаж для іноземців на території Франції. Штраф за порушення становив 3000 ліврів і ділився на три однакові частини: одна до скарбниці, інша третина - у паризьку лікарню й остання - Паскалю або власнику його прав. Учений вклав чимало коштів на створення машини, проте складність її виготовлення і висока ціна стали перешкодою на шляху комерційної реалізації проєкту. Але винайдений Паскалем принцип пов'язаних коліщат майже на три століття став основою створення більшості арифмометрів.

Наприкінці 1646 року Паскаль, довідавшись від батькового знайомого про торрічеллеву трубку, повторив дослід італійського вченого. Потім він зробив серію видозмінених експериментів, прагнучи довести, що простір у трубці над ртуттю не заповнено ні її парами, ні розрідженим повітрям, ні жодною «тонкою матерією».

У 1647 році, вже перебуваючи в Парижі й не зважаючи на загострення своєї хвороби, Паскаль опублікував результати своїх дослідів у трактаті «Нові досліди, що стосуються порожнечі».

У кінцевій частині своєї праці Паскаль стверджував, що простір у верхній частині трубки «не заповнено жодними відомими в природі речовинами … і можна вважати цей простір справді порожнім, доти, поки експериментально не буде доведено існування там якоїсь речовини». Це був попередній доказ можливості існування порожнечі й того, що гіпотеза Арістотеля про «страх порожнечі» має межі.

Згодом Паскаль зосередився на доведенні того, що стовпчик ртуті в скляній трубці утримується тиском повітря. На прохання Паскаля його зять Флорен Пер'є провів серію експериментів біля гори Пюї-де-Дом в Клермоні й описав результати у листі до Блеза: різниця у висоті стовпчика ртуті на вершині й біля підніжжя гори склала 3 дюйми 1 1 / 2 лінії.

У 1651 році батько, Етьєн Паскаль, помер. Звичне життя Блеза Паскаля закінчилася. Погіршився і стан його здоров'я. Машина Паскаля пробудила інтерес у шведської королеви Крістіни — на прохання абата Бурделя вчений подарував їй один зразок свого винаходу. У цей період у Паскаля знову з'явився інтерес до досліджень, прагнення до слави, які він пригнічував у собі під впливом вчення янсеністів.

Найближчим з друзів-аристократів для вченого став герцог де Роан, що захоплювався математикою. Через Роана Паскаль познайомився з багатієм і пристрасним гравцем Дамьє Міттоном, ерудитом кавалером де Мері.

Роздуми, засновані на спостереженнях, зроблених Паскалем у світському товаристві, пізніше ввійшли до його «Думок».

Кавалер де Мері, великий шанувальник азартних ігор, запропонував Паскалю в 1654 році розв'язати деякі задачі, що виникають за певних ігрових умов. У ході розв'язання задачі, в листуванні Паскаля з Ферма, закладаються основи теорії імовірності.

Паскаль створює «Трактат про арифметичний трикутник» (виданий в 1665 році), де досліджує властивості «трикутника Паскаля» та його застосування в підрахунку числа сполук, не вдаючись до алгебраїчних формул.

Одним з додатків до трактату була робота «Про підсумовування числових степенів», де Паскаль пропонує метод підрахунку степенів чисел натурального ряду.

У ніч з 23 на 24 листопада 1654 року, Паскаль, за його словами, пережив містичне осяяння згори. Прийшовши до тями, він тут же переписав думки, записавши їх на шматочку пергаменту, який згодом зашив під підкладку свого одягу. З цією реліквією, яку його біографи назвуть «Меморіалом» або «Амулетом Паскаля» він не розлучався до самої смерті.

Паскаль долучився до полеміки янсеністів з єзуїтами і написав «Листи до провінціала» — блискучий зразок французької літератури, що містить гостру критику орденів і пропаганду моральних цінностей. «Листи» було опубліковано в 1656–1657 роках під псевдонімом. Вони викликали чималий скандал. Паскаль ризикував потрапити в Бастилію.

Йому довелося деякий час переховуватися, він часто міняв місця свого перебування і жив під чужим ім'ям.

З 1658 року здоров'я Паскаля швидко погіршилось. За сучасними міркуваннями, протягом всього життя Паскаль страждав від комплексу захворювань: рак мозку, кишковий туберкульоз, ревматизм.

19 серпня 1662 року після тривалої хвороби Блез Паскаль помер.

Поховали Блеза Паскаля в парафіяльній церкві Парижа Сен-Етьєн-дю-Мон.

 

Найвідоміші винаходи та вченого відкриття:

ü Паскаліна

ü Гідравлічний прес

ü Трикутник Паскаля

ü Закон Паскаля

ü На честь Паскаля названі:

- кратер на Місяці

- одиниця вимірювання тиску системи СІ

- мова програмування Паскаль

- один з двох університетів у Клермон-Феррані

- щорічна французька наукова премія

- астероїд 4500 Паскаль

Твори:

ü «Есе про конічні перетини»

ü «Нові досліди, що стосуються порожнечі»

ü «Трактат про рівновагу рідин» 

ü «Трактат про вагу маси повітря»

ü «Трактат про арифметичний трикутник»

ü «Листи до провінціала»

ü «Молитовне звернення про те, як діяти на благо хвороб»

ü «Думки про релігію та інші предмети»

ü «Трактат про порожнечу»

 

Проживши менше 40-ка років, Паскаль стільки всього залишив після себе для людства.

 

Використані джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/БлезПаскаль  

  https://interesnyefakty.org/blez-paskal

https://zaptyt.ru/uk/chto-izobrel-blez-paskal-blez-paskal-vklad-v-matematiku-i-drugie/

 

 

"Як козаки математику вивчали"

19 розмальовок козаків та декілька цікавих фактів про козаків

 

Декарт Рене

«Мало мати хороший розум, головне — добре його

застосовувати.»

31 березня далекого 1596-го року народився Рене Декарт у французькому містечку, яке тепер названо на його честь. Що-що, а свій розум та можливості Декарт застосовував на всю потужність. І значну увагу надавав практичному застосуванню наукових знань. Наприклад, цікавився, як можна зберегти волосся від посивіння .

Основна математична праця Декарта «Міркування про метод» (повна назва: «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках») вийшла в 1637 році. Це одразу принесло Декартові визнання та авторитетність в математиці й оптиці. Сильний вплив Декарта простежується у працях математиків другої половини XVII століття.

Його дослідження у фізиці стосувалися механіки, оптики та будови Всесвіту. Вдалося:

ввести поняття «сили» (міри) руху, в його розумінні добутку «величини» тіла (маси) на абсолютне значення його швидкості,

 сформулювати закон збереження руху (кількості руху), але він тлумачив його неправильно: не врахував, що кількість руху є векторною величиною (1664),

дослідити закони удару та вперше чітко сформулювати закон інерції (1644),

висловити припущення, що атмосферний тиск зі збільшенням висоти зменшується,

видати працю «Діоптрика» з законами поширення світла, відбивання та заломлення, поясненням явища “веселка”,

вперше математично вивести закон заломлення світла (незалежно від Вілеброрда Снеліуса) на межі двох різних середовищ. Точне формулювання цього закону дозволило вдосконалити оптичні прилади, що зіграло величезну роль в астрономії та навігації, а згодом і в мікроскопії.

В астрономії Декарт відомий як автор космогонічної гіпотези — теорії вихорів, яка певний період конкурувала з теорією всесвітнього тяжіння. Вважав, що Сонце та інші зірки оточені ефірною речовиною, яка розповсюджується на великі відстані у всіх напрямках. Сонце приводить в обертальний рух прилеглі краї цієї речовини, а вони далі передають його наступним частинам, так врешті вся маса обертається. І в цьому ефірному вихорі навколо Сонця мчать планети. Його гіпотеза не отримала подальшого розвитку, оскільки Декарт не зміг сформулювати закони планетних рухів.

На противагу середньовічним поглядам філософське вчення Декарта ґрунтувалося на уявленні про безмежність й однорідність світової матерії (простору), який не має порожнечі та є нескінченно подільним.

Декартове відкриття, яке стало фундаментальним для подальшого розвитку психології, — поняття про рефлекс і принцип рефлекторної діяльності. Схема рефлексу подавалася як механічна реакція організму на подразнення. В уявленні Декарта організм тварини чи людини був машиною, механізмом. А до функцій «машини тіла» відносили: «сприйняття, відображення ідей, утримання ідей в пам'яті, внутрішні прагнення…, що здійснюються в цій машині як рух коліщат годинника».

Хто б сумнівався, що саме Декарт стане основоположником раціоналізму?

Він стверджував, що наші знання загалом або частково складаються із вродженого знання, ідей, які у нас уже є. Він поставив розум на перше місце, а роль досвіду звів до простої перевірки умовиводів інтелекту. Декарт вважав, що розум спроможний пізнати світ, проте, потребує правильного застосування — методу. Він намагався обґрунтувати знання з огляду на нові досягнення в природничих науках своєї епохи: коріння — метафізика, стовбур — фізика, різні гілки — механіка, медицина та мораль, які потрібні людині для опанування природи. Декарт намагався припинити суперечки духовної еліти, якій ставив у провину війни того часу.

Його метод базується на індукції та дедукції:

 Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву.

 Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші.

 Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного знання до складнішого).

 Не робити жодних пропусків у логічних ланках дослідження.

ЦИТАТИ РЕНЕ ДЕКАРТА

Бог може все, що я вважаю можливим

Прагни перемагати швидше самого себе, ніж долю, і змінювати своє бажання, ніж порядок у світі.

Здоровий глузд — найбільш розповсюджена річ у цьому світі, оскільки кожен думає, що він наділений ним повною мірою.

Самотність потрібно шукати у великих містах.

Найбільше заздрять славі.

Неможливо вигадати чогось оригінального і малоймовірного, що не було б уже сказано кимось із філософів.

Прагнення відмінностей при нестачі характеру згинає одну людину перед іншою.

Ми можемо давати собі звіт щодо стану нашого здоров’я, але щодо стану розуму — ніколи.

Люди, які займаються філософією частіше виявляються менш мудрими, ніж ті, хто ніколи нею не займався.

Я мислю — отже існую.

Правильно визначайте слова, і ви позбавите світ від половини непорозумінь.

Всі науки настільки пов’язані між собою, що легше вивчати їх всі відразу, ніж якусь одну із них окремо від інших.

Для того, щоб вдосконалити розум потрібно більше розмірковувати, ніж заучувати.

Краще взагалі не прагнути відшукувати істини, ніж робити це без будь-якого методу.

Мало мати хороший розум, головне — правильно його використовувати.

Розпач — це страх без надії.

Розум — це запалювальне скло, яке, воспламеняючи, саме залишається холодним.

ТВОРИ

“Геометрія” (1637)

“Міркування про метод…” (1637)

“Начала філософії” (1644)

 

Джерела:

http://visionary.management.com.ua/philosophy/rene-descartes/

https://uk.wikipedia.org/wiki/Рене_Декарт